Склад административного суду

Склад административного суду

1. Визначення судді, а в разі колегіального розгляду — судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

2. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов’язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач.

3. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.

4. До складу об’єднаної палати входять по два судді, які обираються зборами суддів Касаційного адміністративного суду, зі складу кожної із судових палат Касаційного адміністративного суду та голова Касаційного адміністративного суду.

5. Якщо справа має розглядатися колегією у складі більше трьох суддів, до складу такої колегії входять судді зі складу постійної колегії суддів, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач, та судді, додатково визначені Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою.

6. Якщо справа у Верховному Суді має розглядатися колегіально у складі відповідної палати — головуючим на засіданнях палати є суддя-доповідач, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою при первісному розподілі справ.

7. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи і про це прийнято відповідне рішення, така справа розглядається в суді першої інстанції — колегією суддів, до складу якої включається суддя, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою при автоматизованому розподілі справ, та два судді, додатково визначених Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою після прийняття рішення про колегіальний розгляд справи.

8. У випадку, передбаченому частиною сьомою цієї статті, суддею-доповідачем та головуючим суддею в колегії є суддя, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою при автоматизованому розподілі справ.

9. Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

10. Для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік.

Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

11. Якщо замінити суддю, що вибув, з числа резервних суддів неможливо, його заміна здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному частиною першою цієї статті.

Суддя, визначений на заміну вибулого судді, розглядає у складі колегії суддів усі невирішені справи, які розглядає така колегія суддів, та які у зв’язку з відсутністю вибулого судді неможливо розглянути в строки, встановлені цим Кодексом.

12. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не застосовується для визначення судді (складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально) для розгляду конкретної справи виключно у разі настання обставин, які об’єктивно унеможливили її функціонування та тривають понад п’ять робочих днів.

13. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.

14. У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

15. Розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.

Розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється палатою, об’єднаною палатою або Великою Палатою, якщо рішення, що переглядається, ухвалено відповідно палатою, об’єднаною палатою або Великою Палатою.

16. Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.

17. Протокол має містити такі відомості:

1) дата, час початку та закінчення автоматизованого розподілу; 2) номер судової справи, категорія та коефіцієнт її складності, ім’я (найменування) учасників справи; 3) інформація про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформація про визначення судді, судді-доповідача; 4) підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу); 5) прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи апарату суду, відповідальної за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

18. Копія такого протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви.

19. Особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Стаття 32. Здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово

1. Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Стаття 33. Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів

1. Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

2. Будь-яку справу, що відноситься до юрисдикції суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється відповідна ухвала.

3. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.

4. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у касаційному порядку здійснюється колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

5. Адміністративні справи, підсудні апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі трьох суддів.

6. Адміністративні справи, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше трьох суддів.

7. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснюється судом у такому самому кількісному складі, в якому ці рішення були ухвалені (одноособово або колегіально).

8. Незалежно від того, у якому складі розглядалася справа, перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав, визначених пунктами 1, 2 частини п’ятої статті 361 цього Кодексу, здійснюється колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів, а з підстав, визначених пунктом 3 частини п’ятої статті 361 цього Кодексу, — Великою Палатою Верховного Суду.

9. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснюється судовою палатою Касаційного адміністративного суду (палатою), об’єднаною палатою Касаційного адміністративного суду (об’єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

10. Засідання палати в суді касаційної інстанції вважається правомочним за умови присутності на ньому більше половини її складу.

11. Засідання об’єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше ніж дві третини її складу.

12. Питання про розгляд справи колегією у складі більше трьох суддів вирішується, враховуючи категорію і складність справи, колегією суддів, визначеною в порядку, встановленому частиною другою статті 31 цього Кодексу, до початку розгляду справи, про що постановляється відповідна ухвала.

Стаття 34. Порядок вирішення питань колегією суддів

1. Усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів.

2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.

3. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Стаття 35. Незмінність складу суду

1. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

2. У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Стаття 36. Підстави для відводу (самовідводу) судді

1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім’ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Стаття 37. Недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи

1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

4. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.

5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.

6. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п’ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Стаття 38. Підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача

1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі в адміністративному процесі та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, визначених у частині першій статті 36 цього Кодексу.

2. Експерт, спеціаліст чи перекладач, крім того, не може брати участі в адміністративному процесі, якщо:

1) він перебував або перебуває в службовій або в іншій залежності від учасників справи; 2) він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи; 3) з’ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань.

3. Участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача в судовому засіданні під час попереднього розгляду даної справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього відводу (самовідводу).

Стаття 39. Заява про відвід (самовідвід)

1. За наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов’язані заявити самовідвід.

2. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

4. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов’язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Стаття 40. Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу

1. Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

2. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

3. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

4. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

5. Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід судді передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.

6. Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин четвертої та п’ятої цієї статті не застосовуються.

7. Питання про відвід судді Великої Палати розглядає Велика Палата. У розгляді Великою Палатою питання про відвід не бере участі суддя, якому такий відвід заявлено.

8. Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

9. Питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішується складом суду, що розглядає справу.

10. Суд, який розглядає заяву про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача, заслуховує особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку учасників справи.

11. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду — не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.

12. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Стаття 41. Наслідки відводу (самовідводу) судді

1. У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

2. У разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, за розпорядженням голови суду справа передається до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

code.leschishin.org

Склад адміністративного суду для розгляду справ адміністративної юрисдикції

Як відзначено вище, існуюча система судових органів в Україні організована на основі принципів спеціалізації та територіальності.

Принцип спеціалізації стосовно адміністративних судів полягає в тому, що вказані суди, хоча і відносяться до системи судів загальної юрисдикції, але здійснюють правосуддя не за всіма категоріями справ, а лише за тими, які стосуються конфліктів між фізичними, юридичними особами та суб’єктами владних повноважень (органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами). Тобто адміністративні суди здійснюють виключно адміністра­тивне правосуддя, розглядаючи та вирішуючи публічно-пра­вові спори.

Дотримання ж принципу територіальності підтверджується тим, що адміністративні суди утворені в Ав­тономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, облас­них центрах України, а їх повноваження залежно від су­дової інстанції (місцевий, апеляційний чи касаційний адмініст­ративний суд) поширюються на відповідну адміністративно-територіальну одиницю держави або їх сукупність.

Використання принципів спеціалізації та територіальності при побудові системи адміністративних судів дозволяє забез­печити:

а) кваліфікований та більш швидкий розгляд і вирішення пра­вових спорів по суті у судових органах;

б) сприяння підвищенню професіоналізму суддів завдяки по­глибленому вивченню ними окремих галузей законодавства та практики його застосування;

в) більш надійний та якісний захист і відновлення прав, сво­бод та інтересів фізичних і юридичних осіб;

г) спрощений порядок звернення фізичних і юридичних осіб до судових органів;

д) дотримання законності, об’єктивності, повноти розгляду та вирішення правових спорів у судових органах.

В адміністративному суді здійснення правосуддя покла­дається на спеціально створений корпус професійних суддів. Тобто, перш ніж обійняти посаду професійного судді, пере­віряється цілий ряд якісних та кількісних вимог, яким має відповідати кандидат, що претендує на таку посаду. У разі не­відповідності кваліфікаційним вимогам кандида­туру на посаду судді адміністративного суду відхиляють. Ли­ше завдяки суворому та об’єктивному відбору можливо сфор­мувати професійний суддівський корпус конкретного адмініст­ративного суду.

Правосуддя в адміністративних справах здійснюється різним складом адміністративного суду, який обумовлюється судовою інстанцією, яка у даний момент часу здійснює роз­гляд справи. Так, адміністративні справи розглядаються та вирішуютьсяабо суддею одноособово, або колегією суддів.

Крім виду інстанції, в якій розглядається та вирішується справа, на склад суду впливає наявність деяких фактичних обставин, а саме: 1) особливий суб’єктний склад публічно-правового спору; 2) волевиявлення однієї із сторін адміністративної справи; 3) складність адміністративної справи, яку належить розгляну­ти та вирішити.

Аналіз норм законодавства, що визначають склад адміністративного суду, свідчить, що залежно від характеру адміністративної справи та інстанції, в якій вона розглядається, розгляд справи здійснюється:

1) суддею одноособово – розглядаються та вирішуються усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, передбачених КАС, які будуть розглянуті нижче.

При цьому, навіть при одноособовому розгляді справи:

а) суддя уособлює судовий ор­ган у його законодавчому розумінні, тому що:

— самостійно здійснює усі процесуальні дії та виносить судові рішення, що передбачені законом;

— приймає постанови за результатами розгляду справи іменем України;

— втілює собою державну владу, реалізуючи її під час здійснення адміністративного правосуддя;

б) усі вчинені процесуальні дії по адміністративній справі суддею одноосібно за своєю юридичною силою є абсо­лютно рівноцінними діям, що здійснюються колегіальним складом адміністративного суду, адже у законодавстві та судовій практиці не перед­бачено й не закріплено жодних пріоритетів і переваг колегіаль­ного складу суду щодо суду, утвореного із одного судді;

в) процесуальні повноваження адміністративного суду у складі одного судді є такими ж, як повноваження адміністративного колегіального суду;

г) за юри­дичною силою рішення одноособового суду по адміністративній справі рівноцінні рішенням колегіального адміністративного суду.

2) колегією суддів у складі трьох суддів – розглядаються та вирішуються:

а) у місцевому адміністративному суді (місцевому загальному суді як адміністративному та окружному адміністративному суді) – будь-яка адміністративна справа з ініціативи судді у разі їх особливої складності;

б) в окружному адміністративному суді – адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність:

— Кабінету Міністрів України;

— міністерств або інших центральних органів виконавчої влади,

— Національного банку України;

— їхніх посадових і службових осіб;

— виборчих комісій (комісій з референдуму);

— членів цих комісій;

в) в адміністративному суді апеляційної інстанції – усі справи, що переглядаються в апеляційному порядку, а також справи, що розглядаються в по першій інстанції Київським апеляційним адміністративним судом;

3) колегією суддів у складі не менше трьох суддів – переглядаються та вирішуються справи у касаційному порядку адміністративними судами касаційної інстанції;

4) колегією суддів у складі не менше п’яти суддів – розглядаються та вирішуються адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному
суду України як суду першої інстанції
, для чого в ньому спеціально створено окрему палату;

5) колегією суддів у складі п’яти суддів – розглядається у Вищому адміністративному суді України питання про допуск адміністративної справи до провадження Верховного Суду України;

6) Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України – переглядаються судові рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень (ч. 1 ст. 241), за умови присутності на засіданні цієї Судової палати не менше двох третин суддів від її складу;

7) на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, до складу яких входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції – переглядаються судові рішення з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права,що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень судами касаційної інстанції різної юрисдикції за умови присутності на засіданні не менше двох третин суддів від загального складу відповідних судових палат (ч. 2 ст. 241);

8) на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України

переглядаються судові рішення з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом (ч. 3 ст. 241).

Якщо при здійсненні адміністративного судочинства суддя одноособово на власний розсуд приймає поточні та остаточне рішення у справі, то дещо інший порядок вирішення процесу­альних питань передбачено для колегії суддів:

а) усі питання, що виникають під час судового розгляду адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю їх голосів;

б) при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення;

в) головуючий у судовому засіданні голосує останнім;

г) суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками роз­гляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ:

— не оголошується в судовому за­сіданні;

— приєднується до справи;

— є відкритим для ознайом­лення.

Склад колегії суду чи суддя одноособово для розгляду конкретної справи визначається за допомогою автоматизованої системи документообігу суду в порядку, встановленому ч. 3 ст. 15–1 КАС.

Під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції склад суду є незмінним (ст. 27 КАС України). Але у разі неможливості продовження розгляду адміністратив­ної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя у тому ж порядку, передбаченому ч. 3 ст. 15–1 КАС. При цьому, якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судо­вий розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

1. Розкрийте поняття «юрисдикція адміністративних судів».

2. Що означає поняття «справа адміністративної юрисдикції»?

3. Що таке публічно-правовий спор?

3. На які правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, поширюється юрисдикція адміністративних судів?

4. Як Ви розумієте сутність принципів спеціалізації, територіальності та інстанційності системи судів загальної юрисдикції?

5. Наведіть поняття «підсудність адміністративних справ».

6. Які обставини обумовлюють підсудність конкретної адміністративної справи адміністративному суду?

7. Наведіть характеристику предметної, територіальної та інстанціцйної підсудності адміністративних справ, а також підсудності кількох пов’язаних між собою вимог.

8. Розкрийте порядок і підстави передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.

9. Що означає поняття «корпус професійних суддів»?

10. Проаналізуйте поняття складу адміністративного суду та вкажіть на особливості складу суду в разі колегіального розгляду адміністративної справи.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

studopedia.com.ua